На чемпіонаті світу з сучасного танцю ADF, що відбувся 25-29 травня в італійському місті Кастіпрінчело, великого успіху досягла наша землячка із села Вістова 13-річна Ілона Федорко. Вона здобула срібну медаль. Ми зустрілися з юною танцювальницею і попросили її розповісти про чемпіонат, трохи про себе і про танці, якими так серйозно захопилася.

– Ілонко, як ти потрапила на чемпіонат?

– Я брала участь у багатьох танцювальних конкурсах під егідою Асоціації сучасного танцю України. На одному з них у Києві директора зацікавило, як я танцюю. Ось він і запропонував їхати до Італії…

– Ти їхала не одна?

– Ні. Була ціла команда. Але в своїй категорії "Юніор" (вік учасників від 14 до 16 років) я була одна.

– А скільки всього команд брало участь у чемпіонаті?

– 26. У моїй же категорії було 28 учасників.

– І ти, тринадцятирічна, „втерла носа” старшим? Що ти танцювала в Італії?

– Танго в стилі джазу. Мали танцювати три рази, але програму скоротили до двох разів, бо нагрівся танцювальний майданчик. Дуже велике танцювальне шоу!

– Хто тебе готував до чемпіонату?

– Я починала танцювати в зразковому ансамблі "Фламінго". А тепер уже півтора року займаюся у танцювальній школі Влада Ями в Івано-Франківську. Готували мене до Італії Ірина Забігач і Василь Шеремета.

– А Владислав Яма бачив, як ти танцюєш?

– Звичайно. Він до Івано-Франківська приїжджає рідко, тільки один раз у місяць. Але коли вже є, то багато що підказує, показує, радить…

– Танцюєте в школі різні танці?

– Так. Але мені найбільше подобаються ліричні. У школі хореографією займаюся за індивідуальним графіком три рази у тиждень.

– Поїздка на чемпіонат забрала скільки часу?

– 10 днів. Але п’ять із них ми використали для дуже цікавих екскурсій: у Будапешті, Відні, Римі, Празі.

– А танці не заважають тобі у досягненні гарних оцінок у школі? До речі, який клас ти закінчила?

– Я закінчила восьмий клас. Я би навіть сказала, що танці не тільки не заважають добре вчитися, а й допомагають. В самоорганізації. Люблю світову, українську літературу. Від школи їздила на районні олімпіади. Перемагала.

– А вдома танцями займаєшся?

– Ще й як! Кімнати у нас просторі. Вмикаю магнітофон і ... поїхали. Батьки на це вже уваги не звертають…

– А хто твої батьки?

– Мама Уляна Василівна працює у школі. Вона – практичний психолог. А батько Ярослав Євгенович у Народному домі с.Вістова керує народним аматорським драматичним колективом.

– Подружки не заздрять, що ти так успішно танцюєш?

– А я і їх агітую до заняття танцями. І є їм за хореографа. У школі мала кілька своїх постановок. Зараз займаюся з дітьми…

– А форму як підтримуєш?

– Кожен ранок – фіззарядка. Підтягування на турніку. Ну а техніка – пізніше…

– Які маєш плани на майбутнє?

– Працювати над собою. Робота, робота і ще раз робота… „Срібло” є. Наступного року має бути „золото”! (всміхається).

Користуючись нагодою, хочу подякувати людям, які фінансово допомогли у моїй поїздці на чемпіонат світу. Це – генеральний директор ТОВ "Карпатнафтохім" Сергій Чмихалов, начальник відділу устаткування цього підприємства Зеновій Хомич, сільський голови Вістови Василь Хомич, депутат обласної ради Михайло Мельник, народний депутат України Володимир Личук, депутат Калуської районної ради Василь Мікеров, голова Калуської районної ради Василь Дзундза та інші.

Дя-ку-ю!..

Розмову вів Петро Шевчук.