– Павле Валентиновичу, передусім розкажіть
дещо про себе та вашу команду.
– Я молодий
починаючий спеціаліст і, можна сказати, що хокейна дитяча команда «Пінськ» – це
в принципі мій перший досвід на тренерському містку. В Пінську є хокейна
СДЮСШОР, де працюю з хлопчиками. Зі своїми юними вихованцями вже третій сезон
беру участь у чемпіонаті Білорусі з хокею серед дітей наймолодшої вікової групи.
В ньому виступає 16 команд. Два сезони поспіль моя команда «Пінськ» потрапляла
до вісімки кращих команд Білорусі, але медалей національного чемпіонату ще не
здобувала. Першого сезону вона посіла п’яте місце, а другого сезону в
підсумковій турнірній таблиці чемпіонату Білорусі опинилася на сьомій позиції.
В поточному сезоні моя команда наразі посідає в національному чемпіонаті п’яте
місце. Намагатимемося піднятися до призової трійки, однак зробити це буде дуже
складно, оскільки за набраними очками достатньо багато поступаємося
командам-лідерам.
– Перемога на турнірі в Калуші – це найвище
досягнення дитячої команди «Пінськ» у змаганнях міжнародного рівня?
– Ні, мої
вихованці вже були кілька разів чемпіонами міжнародних турнірів, щоправда,
тільки тих, що проводилися в Білорусі. Бувало, що посідали в таких змаганнях і
передостаннє місце. Тобто у виступах дитячої команди «Пінськ» ще немає
стабільності. Тож я працюю над тим, щоб цю ситуацію виправити. Задля цього
намагаюся переймати й досвід відомих тренерів-професіоналів. П’ять днів на
тиждень проводжу з дітьми дворазові щоденні тренування, а, як правило, у
вихідні команда задіяна в іграх регулярного національного чемпіонату.
– Ви, очевидно, колишній хокеїст і, як
бачу, ще дуже молода людина. Які причини, якщо не секрет, змусили вас завершити
кар’єру хокеїста?
– Так, у свій
час я в Білорусі виступав за різні фарм-клуби, в тому числі й такі відомі, як
«Гомель» і «Брест». Потім деякий час грав у першій лізі національного
чемпіонату. Був і нападником, і захисником. Однак травми, які завжди
переслідують хокеїстів, а також з причини того, що не було вигідних пропозицій
від клубів, прийняв рішення завершити кар’єру хокеїста та зайнятися тренерською
роботою.
– За чиї кошти утримується в Пінську
хокейна СДЮСШОР?
– На це виділяються
гроші з міського бюджету. Зокрема, владою Пінська фінансується тренування юних
хокеїстів, оплачується оренда льодового катка, участь дитячої команди у матчах
чемпіонату Білорусі, а також надаються кошти на деякі інші її потреби. Всю
хокейну амуніцію для своїх дітей купують батьки. За їхні кошти також команда
«Пінськ» бере участь в різних турнірах. Зокрема, батьки оплатили і поїздку в
Калуш своїх дітей для участі в міжнародному турнірі.
– Ви привезли до Калуша тільки 14 гравців.
Однак, маючи в складі команди навіть не повні три п’ятірки, перемогли в турнірі
цілком заслужено. Вітаю вас і ваших підопічних з цим успіхом.
– Дякую. А
щодо кількості гравців, то вона залежала від тієї суми коштів, яку спромоглися
зібрати батьки юних хокеїстів. До Калуша я насправді привіз всього-на-всього 14
гравців: сім хлопчиків 2002 року народження і стільки ж хлопчиків 2003 року
народження. В іграх з суперниками вони діяли злагоджено, старанно виконували
мої рекомендації, тож і зуміли стати чемпіонами турніру. За це дітям я вже щиро
подякував.
– А чи залишаться у вас хороші враження про
турнір у Калуші?
– Безперечно.
Змагання були організовані та проведені на високому рівні. Сподобався і
льодовий каток у Калуші. Думаю, що батьки юних хокеїстів «Пінська» захочуть ще
привезти сюди своїх дітей, якщо в льодовому палаці «Нафтохімік-арена» надалі в
перспективі проводитимуться змагання міжнародного рівня. Тож ми з Калушем не
прощаємося, а тільки кажемо: до наступної зустрічі.
Розмову вів Василь Ткачук.
Світлини Василя Мельника.
|