Дебютуючи в 2012 році в ролі наставника ФК «Нафтохімік» (Калуш), Микола Пристай удостоївся за підсумками сезону титулу «Кращий тренер жіночого футболу України». Таким виявився результат опитування, що проводилося серед фахівців Федерацією футболу України спільно з газетою «Команда» з метою визначення кращих з кращих в п’яти номінаціях. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з лауреатом футбольного сезону-2012.

– Миколо Семеновичу, вітаємо вас із здобуттям вперше у вашій спортивній кар’єрі звання кращого тренера жіночого футболу України. Цікаво, свіжу офіційну звістку про підсумки цього опитування серед фахівців ви від когось особисто дізналися, прочитали в газеті «Команда», інших друкованих чи електронних ЗМІ?

– Першим приємну для мене новину повідомив виконавчий директор ФК «Нафтохімік» Михайло Овчар. Чому вибрали саме мене? Можливо, спрацював ефект новизни – з першого разу вдалося здобути срібні нагороди чемпіонату України та Кубок країни.

– Яким був би ваш варіант трійки кращих в Україні тренерів жіночих футбольних команд, українських футболісток?

– Я працюю з командою «Нафтохімік» не повний рік. Не можу сказати, що вже вивчив український жіночий футбол досконало. Є багато тренерів, які здавна трудяться на цій ниві, досягали певних успіхів. Тож я не наважуся назвати кращих.

Щодо гравців, то я згоден з вибором на користь капітана «Нафтохіміка» Олени Ходирєвої. Відзначив би також кращого бомбардира чемпіонату України Ольгу Овдійчук з харківської команди «Житлобуд-1» та нашу Дарію Кравець, котра є капітаном молодіжної збірної України. Я кажу про українських гравців, бо і в нас, і в «Житлобуді-1» виступають також легіонери.

– Як вам після півтора десятка років роботи з професійними чоловічими колективами працюється з жінками?

– Мені досить цікаво. Це великий досвід. Головна відмінність між чоловічим та жіночим футболом – у психології. В тренувальному процесі чи тактичній побудові особливої різниці немає. Потрібно зважати на те, що хлопці у фізичному плані відчутно сильніші, і регулювати навантаження. Водночас дівчата більш гнучкі, вони швидше сприймають нове. Та вони зволікають з прийняттям рішення. Хлопці ж діють блискавично.

– Як би ви оцінили стан українського жіночого футболу?

– Жіночий футбол в Україні все ще сприймається як екзотика. Сюди, зокрема, не хочуть йти працювати фахівці з чоловічого футболу. Федерація футболу України намагається поліпшувати ситуацію, однак проблем є ще дуже багато. Насамперед, у дитячому футболі. Адже тренери дорослих колективів практично не мають з кого обирати.

Попри все, рівень жіночого футболу зростає. Якщо раніше можна було вигравати матчі винятково на помилках суперника, то тепер цього вже замало. Потрібно змушувати суперника помилятися.

– Поговоримо про «Нафтохімік». Склалося враження, що впродовж сезону команда плавно додавала обертів.

– Напередодні старту чемпіонату України я володів мінімальною інформацією про суперників. Це змушувало відповідально підходити до кожного матчу. В другом колі ми вже знали, хто на що вартий. Вносили певні корективи, виправляли власні огріхи. Дійсно, на фініші сезону команда набрала добрий хід. Та це зовсім не означає, що в ній не залишилося слабких місць. Потрібно посилювати окремі позиції. Головне не помилитися у виборі.

– З тими гравцями, які прийшли в команду цього року, ви, судячи з усього, не помилилися?

– Сказу так: вони виявилися справжніми футболістками. Дивлячись на них, прогресувала наша молодь, котра після завершення навчання в ДЮСШ не зовсім розуміла, де опинилася. Тож я вдячний досвідченим дівчатам за допомогу, особливо Олені Ходирєвій, яка була лідером команди.

– Можете сьогодні щось сказати про плани на наступний сезон?

– Мабуть, нас ніхто не зрозуміє, якщо ми тупцюватимемо на місці. Мусимо прагнути вищих цілей. Для цього потрібно зберегти колектив. Він ще далеко не розкрив свій потенціал. А про селекцію, спрямовану на посилення окремих позицій, я вже говорив.

Володимир Горощак, керівник прес-служби ФК «Нафтохімік».