Якось не віриться, що з того часу пройшло 35 (!) років. В 1978-ому калуський «Хімік» просто таки здивував футбольну Україну. Тоді кожний футбольний матч в Калуші був справжнім святом. Вболівальники, а особливо група підтримки, в яку входили й віртуози-музиканти з бубном та духовими інструментами, мов на крилах несли гравців «Хіміка» вперед, і ті віддячували прекрасною грою.

Першою футбольною вершиною, яку підкорили футболісти «Хіміка», був республіканський турнір ЦР ДСТ «Авангард» на приз «Робітничої газети». Здолавши на своєму шляху «Нафтовик» з Херсона, «Зорю» з Одеси, «Шахтар» з Красного Луча, «Авангард» зі Світловодська та львівську «Ватру», калушани стали переможцями турніру й отримали золоті медалі.

Та це був лише початок переможної ходи футбольної команди виробничого об’єднання «Хлорвініл». Більш серйозне випробування її очікувало в інших республіканських представницьких змаганнях, зокрема в розіграші призу «Спортивної газети». Якщо суперників з міста Рожище Волинської області та авангрдівців Житомира футболісти «Хіміка» пройшли вдало, то в фіналі з одеським «Штормом» довелось попотіти.

Перша гра в Південній Пальмірі завершилась мінімальною поразкою калушан – 0:1. У матчі-відповіді в Калуші одесити довго утримували переможний рахунок, та калуська футбольна машина зламала їх опір – 3:0, і Кубок-красень «Спортивної газети» отримав калуську прописку.

Ці дві перемоги були здобуті командою в доволі короткі строки – протягом вересня-жовтня 1978-го року. А вже наступного місяця «Хімік», як переможець двох попередніх турнірів, відстоював звання чемпіона ДСТ «Авангард» в міжвідомчій першості України. Як за помахом чарівної палички, на лопатки були покладені «Локомотив» зі Сміли, «Зеніт» із Черкас та «Буревісник» з Харкова. В фіналі калушани зустрілись з львівським «Автомобілістом», який захищав честь ДСТ «Спартак».

Львів’яни першими відкрили рахунок. Влучним ударом відзначився колишній гравець львівських «Карпат» Роман Гірник. Та калушани доклали максимум зусиль, щоб вирівняти становище. В карну зону суперників стрімко увірвався Ігор Проць і був збитий оборонцями «Автомобіліста». Пенальті чітко реалізував сам потерпілий.

Для виявлення переможця фінального матчу була призначена серія одинадцятиметрових штрафних ударів. Доля і тут усміхнулась футболістам «Хіміка».

«Молодці, хлопці!» – дружно скандували спортсменам з трибуни.

До золотого тріумфу «Хіміка» в 1978 році спричинилися такі футболісти: Володимир Сидор, Віктор Панасько, Анатолій Єршов, Степан Головінський (капітан команди), Ярослав Піцик, Іван Дідошак, Василь Гіфес, Ігор Проць, Микола Констанкевич, Борис Борисевич, Ігор Микитин, Василь Романів, Микола Олексин, Роман Куцій, Михайло Жолобак, Роман Дідошак, Василь Лоза. Головним тренером, який привів колектив до перемоги, був Борис Сергійович Пазухін.

Після успішного сезону троє гравців «Хіміка»: Степан Головінський, Ярослав Піцик і Микола Констанкевич отримали запрошення до головної обласної команди майстрів першої Всесоюзної ліги – івано-франківського «Спартака». Туди ж запросили і головного тренера калушан Бориса Пазухіна.

Переможна хода команди «Хімік» в 1978 році була підхоплена новим поколінням футболістів вже в 1995 році, але це вже інша історія…

Ростислав Михайловський.